стр. 1
(из 13 стр.)

ОГЛАВЛЕНИЕ

Следующая >>

РЕКОМЕНДАЦІЇ

УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ КАРДІОЛОГІВ

З ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ



Посібник до Національної програми профілактики і лікування
артеріальної гіпертензії


3-є видання, виправлене і доповнене




Київ 2004
2


УДК 616.12–008.331.1–084–085




Третє видання до друку підготувала
робоча група з артеріальної гіпертензії
Української асоціації кардіологів:


Свіщенко Є.П., Багрій А.Є., Єна Л.М.,
Коваленко В.М., Коваль С.М., І.М.Мелліна,
Полівода С.М., Сіренко Ю.М., Смірнова І.П.




ISBN 966–7319–47–4 © Інститут кардіології АМН України, 2004
3


ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ


АГ – артеріальна гіпертензія
АПФ – ангіотензин-перетворюючий фермент
АТ – артеріальний тиск
ГХ – гіпертонічна хвороба
ДАТ – діастолічний артеріальний тиск
ІХС – ішемічна хвороба серця
САТ – систолічний артеріальний тиск
4


ЗМІСТ

Вс туп ........................................................................................................ 6
1. Епідеміологія артеріальної гіпертензії...................................................... 7
2.Класифікація, формулювання та кодування діагнозу................................ 10
3.Обстеження хворого на артеріальну гіпертенз ію...................................... 15
Методика вимірювання артеріального тиску ....................................... 15
Амбулаторне моніторування артеріального тиску ............................... 16
4.Тактика лікаря у разі виявлення артеріальної гіпертензії.......................... 17
5.Лікування хворих на артеріальну гіпертенз ію .......................................... 23
Основні принципи лікування .............................................................. 23
6.Резистентна артеріальна гіпертенз ія ........................................................ 38
7.Злоякісна артеріальна гіпертенз ія............................................................ 39
8.Гіпертензивні кризи ............................................................................... 40
9.Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків............................................. 51
10.Артеріальна гіпертензія у вагітних ........................................................ 54
11.Артеріальна гіпертензія у хворих похилого віку .................................... 59
12.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС ........................... 62
13.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та серцевою
недостатністю........................................................................................... 65
14.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та цукровим
діабетом ................................................................................................... 67
15.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та
порушенням функції нирок ...................................................................... 70
16.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та церебро-
васкулярними захворюваннями ................................................................. 72
17.Артеріальна гіпертензія та синдром нічного апное ................................. 74
18.Артеріальна гіпертензія у жінок (контрацепція та гормон-
замісна терапія) ........................................................................................ 75
19.Лікування гіпертензії у хворих з метаболічним синдромом
та ожирінням ............................................................................................ 77
Додаток: список антигіпертензивних препаратів
5



ВСТУП

Указом Президента України від 4 лютого 1999 року № 117/99
затверджено Національну Програму профілактики і лікування артеріальної
гіпертензії в Україні.
Мета Програми – зниження захворюваності населення на артеріальну
гіпертензію, ішемічну хворобу серця, судинні ураження мозку, смертності
від ускладнень гіпертензії, підвищення тривалості і якості життя хворих на
серцево-судинні захворювання.
В 2003 році в Україні офіційно зареєстровано біля 10 мільйонів хворих
на АГ. Зростання цього показника на 81% у порівнянні з 1997 і на 53% у
порівнянні з 1999 роком свідчить про позитивну тенденцію, яка є наслідком
ефективної роботи по виявленню цієї патології. Зростання показника
поширеності АГ супроводжується стабільним зниженням захворюваності на
інсульти в Україні – в порівнянні з 1998 роком на 12%. Подібна динаміка є
свідченням позитивних зрушень, досягнутих за рахунок поліпшення роботи
з хворими на АГ.
Широке впровадження нових технологій ведення хворих стало одним
із основних завдань Програми. В 1999 році вийшла 1-а редакція
Рекомендацій Українського товариства кардіологів з профілактики та
лікуваання артеріальної гіпертензії, в 2001 – 2-е видання, виправлене і
доповнене. Але життя не стоїть на місці. За час, що пройшов з моменту
написання Рекомендацій, накопичився значний об’єм нових наукових даних,
які можуть суттєво впливати на процес прийняття рішення лікарем, вийшли
нові Рекомендації Європейських товариств гіпертензії та кардіології (2003)
та Американскького національного комітету з профілактики, діагностики та
лікування високого артеріального тиску (2003), в яких знайшла свій логічний
подальший розвиток стратегія стратифікації ризику хворих на АГ. Вона
передбачає ведення таких хворих з урахуванням всіх факторів, які
6


впливають на прогноз захворювання, тобто не лише рівня АТ, але й
наявності факторів ризику атеросклерозу, ураження органів-мішеней та
супутніх серцево-судинних захворювань. Такий інтегральний підхід до
лікування хворих з АГ дає кращі результати, ніж ізольоване зниження АТ. Це
диктує необхідність впровадження в клінічну практику українських лікарів
тактики лікування, що базується на визначенні індивідуального ризику
хворого. Дані рекомендації містять детальну інформацію щодо стратифікації
ризику і ведення хворих з високою вірогідністю ускладнень внаслідок
ураження органів-мішеней або супутніх захворювань.
Метою 3-го видання “Рекомендацій з профілактики та лікування
артеріальної гіпертензії” є ознайомлення практичних лікарів з результатами
останніх досліджень в галузі артеріальної гіпертензії та впровадження в
Україні єдиної стратегії лікування цього захворювання, що відповідає
сучасним науковим поглядам і тим основним напрямкам терапії АГ, які є
загальновизнаними в Європі та у світі.
Рекомендації розроблені як посібник до Програми. Члени робочої
групи з артеріальної гіпертензії української асоціації кардіологів
сподіваються, що їх нова редакція буде корисною як для практичних лікарів,
так і наукових співробітників. Автори впевнені, що щироке впровадження
положень рекомендацій у практику дозволить поліпшити результати
лікування АГ в Україні.


1. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ


Артеріальна гіпертензія – одне з найпоширеніших хронічних захворювань
людини.За статистичними даними міністерства охорони здоров’я, в Україні у
2003 році зареєстровано понад 9,8 млн. людей з АГ, що складає 24,3%
дорослого населення. Однак все ще зберігаються певні розбіжності між
даними офіційної статистики і результатами епідеміологічних досліджень,
7


які показують, що частина хворих з підвищеним артеріальним тиском в
Україні залишається невиявленою. Так, дослідження, проведені Інститутом
кардіології ім.акад. М.Д.Стражеска, виявили, що підвищений (>140/90 мм
рт.ст.) артеріальний тиск мають майже 44 % дорослого населення. Така ж
кількість гіпертензивних хворих реєструється в інших європейських країнах
та США.
Стандартизований за віком показник поширеності АГ серед
працездатного населення України складає 34,1%; серед чоловіків – 34,7%;
серед жінок – 33,4%.
Серед осіб з підвищеним АТ знають про наявність захворювання 46,9%
сільських і 85,1% міських мешканців, лікуються – відповідно 12,4 та 61,2%,
ефективність лікування становить 6,2 та 20,5%. Отже, ситуація щодо
контролю АГ незадовільна як у сільській популяції, так і в міській, проте у
сільській місцевості вона вкрай несприятлива.
Виникнення і перебіг АГ тісно пов’язані з наявністю факторів ризику.
• Вік. Існує позитивна залежність між АТ і віком. В цілому рівень
діастолічного АТ підвищується до 55 років, потім змінюється мало.
Систолічний АТ постійно зростає з віком.
• Стать. Середні рівні АТ і поширеність АГ у жінок молодого і середнього
віку дещо менші, ніж у чоловіків. Пізніше ця залежність змінюється аж до
реверсії.
• Спадковість – один з найвпливовіших факторів майбутнього розвитку
АГ. Виявлено тісну кореляцію між АТ найближчих родичів (батьки,
брати, сестри).
• Маса тіла. Кореляція між масою тіла і рівнем АТ пряма, значна і стійка.
Надлишкова маса асоціюється з 2-6 кратним підвищенням ризику
виникнення АГ.
• Аліментарні фактори.
- Кухонна сіль. Її вживання понад фізіологічну норму позитивно корелює з
рівнем АТ.
8

+ 2+
- Інші мікроелементи. Існує зворотний зв’язок між вживанням К , Са та
2+
Mg і рівнем АТ.
- Макроелементи: білки, жири, вуглеводи, харчові волокна. Переважання в
харчовому раціоні овочів та фруктів, риби, білого курячого м’яса,
обмеження вживання тваринних жирів, холестерину і солодощів сприяє
зменшенню рівня АТ.
- Кава. Відновлення пресорного ефекту кофеїну відбувається через декілька
годин після вживання кави. АГ виникає втричі частіше серед тих, хто
вживає від 1 до 5 чашок кави на день порівняно з тими, хто не вживає кави
взагалі. Кофеїн, що міститься в міцній каві, підвищує ДАТ у чоловіків з
гіпертензією на 8 мм рт.ст., а у осіб з нормальним АТ – на 3 мм рт.ст.
- Алкоголь. Вживання алкоголю прямо корелює з рівнем АТ, причому як
гостре, так і хронічне. Залежність між вживанням алкоголю і поширеністю
АГ має вигляд J-подібної кривої. Частота АГ найменша серед осіб, що
вживають алкоголь в окремих випадках, і поступово зростає в залежності
від щоденної кількості вживаних алкогольних напоїв.
• Паління. Нікотин різко підвищує АТ навіть у завзятих курців. Ефект
кожної сигарети триває біля 30 хвилин. Вже на 1-й хвилині після її
випалювання САТ підвищується на 15 мм рт.ст., а на 4-й – на 25 мм рт.ст.
При однакових рівнях АТ мозковий інсульт та ІХС у осіб, що палять,
виникає в 2-3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить.
• Психосоціальні фактори. Стрес сприяє підвищенню АТ. Проте поки що
невідомо, чи призводить тривалий стрес до довготривалого підвищення
АТ.
• Соціально-економічний статус. В країнах постперехідного періоду
визначається зворотний зв’язок між АТ і рівнем освіти, доходів та
професійним статусом. Разом з тим, в країнах перехідного і доперехідного
періоду визначається значна розповсюдженість АГ серед забезпечених
верств населення. Досвід більшості країн свідчить, що зі зростанням
9


економіки в суспільстві реєструється неухильне підвищення рівнів АТ і
поширеності АГ серед малозабезпечених верств населення.
• Фізична активність. У осіб, що ведуть малорухомий спосіб життя,
ризик виникнення АГ на 20–50% вищий, ніж у фізично активних. Фізичні
навантаження під час виконання професійних обов’язків сприяють
підвищенню АТ, а фізична активність в години дозвілля – навпаки.
Регулярні аеробні фізичні навантаження є досить ефективним засобом
немедикаментозного лікування АГ.
Профілактичні заходи щодо артеріальної гіпертензії спрямовані на
впровадження здорового способу життя і корекцію виявлених факторів
ризику. Вони передбачають:
• обмеження вживання кухонної солі;
• зменшення маси тіла при її надлишку;
• обмеження вживання алкогольних напоїв;
• зменшення вживання насичених жирів, солодощів та холестерину;
• відмову від паління;
• підвищення фізичної активності в години дозвілля;
• психоемоційне розвантаження та релаксацію.
За даними ВООЗ, профілактика, спрямована на зміну способу життя, є
універсальною “вакциною” проти артеріальної гіпертензії, а застосування
перелічених заходів сприяє зменшенню її нових випадків на 50%.


2. КЛАСИФІКАЦІЯ, ФОРМУЛЮВАННЯ
ТА КОДУВАННЯ ДІАГНОЗУ
Артеріальна гіпертензія, за визначенням Комітету експертів ВООЗ, –
це постійно підвищений систолічний та/чи діастолічний артеріальний тиск.
Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба)
– це підвищений артеріальний тиск при відсутності очевидної причини його
підвищення.
Вторинна гіпертензія (симптоматична) – це гіпертензія, причина якої
може бути виявлена.
10


Відповідно до останніх рекомендацій Європейського товариства
гіпертензії та Європейського товариства кардіології (2003 р) виділяють
декілька рівнів АТ (табл.1).
Згідно з цією класифікацією, артеріальною гіпертензією є підвищення
САТ до 140 мм рт.ст. і вище або ДАТ до 90 мм рт.ст. і вище, якщо таке
підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних
вимірюваннях АТ (не менш ніж 2–3 рази у різні дні на протязі 4 тижнів).
Для встановлення стадії артеріальної гіпертензії застосовується

стр. 1
(из 13 стр.)

ОГЛАВЛЕНИЕ

Следующая >>