<< Предыдущая

стр. 4
(из 13 стр.)

ОГЛАВЛЕНИЕ

Следующая >>

“одна таблетка на день”. Це збільшує кількість хворих, що реально
лікуються, і відповідно зменшує кількість тих, які припиняють лікування.
3. Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, в
т.ч. – ретардним формам, оскільки це попереджує значні коливання АТ
протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.
4. Всі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному
лікуванню, або модифікації способу життя (див.нижче). Дієтичні
рекомендації займають важливе місце серед немедикаментозних методів
корекції АГ.
5. Хворі літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають
лікуванню так само, як із систоло-діастолічною.
23


7. У хворих із вторинною гіпертензією першочерговим завданням є
лікування її причини. Артеріальна гіпертензія також підлягає обов’язковій
корекції.
Як зазначає комітет експертів ВООЗ, для поліпшення прогнозу хворого з
артеріальною гіпертензією більш важливим є зниження артеріального тиску
per sе, ніж характер препаратів, що застосовуються для цього. За скрутних
економічних обставин доцільніше призначати хворому дешеві та “немодні”
ліки, ніж зовсім не призначати антигіпертензивне лікування.
ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЛІКУВАННЯ
Немедикаментозна терапія спрямована на:
- зменшення ваги тіла за наявності ожиріння;
- зменшення вживання алкоголю;
- регулярне виконання динамічних фізичних вправ;
- обмеження вживання кухонної солі до 5,0 г на добу;
- достатнє вживання калію, кальцію та магнію;
- зменшення вживання насичених жирів та холестерину;
- відмову від паління.
Немедикаментозне лікування називають також модифікацією способу
життя, тому що його основа – це усунення шкідливих звичок (паління,
надмірного вживання алкоголю), збільшення фізичної активності, обмеження
солі в їжі тощо.
Збільшення ваги тіла корелює з підвищенням АТ, а її зменшення у
хворих на ожиріння має значний антигіпертензивний ефект. Так, зменшення
ваги на 1 кг супроводжується зниженням САТ на 3 мм рт.ст, ДАТ – на
1-2 мм рт.ст.
Фізична активність сприяє зменшенню АТ. Для досягнення
антигіпертезивного ефекту необхідне регулярне помірне аеробне
навантаження. Як правило, достатньо швидкої ходьби протягом 30–45
хвилин щодня або хоча б 5 разів на тиждень. Ізометричні навантаження, такі
як підйом ваги, сприяють пресорному ефекту і повинні бути виключені.
24


Обмеження вживання солі сприяє зниженню АТ. Доведено, що
зменшення натрію в дієті до 5,0 г солі (стільки солі міститься у 1/2 чайної
ложки), асоціюється зі зниженням САТ на 4–6 мм рт.ст. та ДАТ– на 2-3 мм
рт.ст. Зниження АТ внаслідок зменшення вживання солі більш суттєве у
людей похилого віку. Їжа повинна містити достатню кількість калію і магнію
(щоденне вживання фруктів та овочів до 400-500г) та кальцію (молочні
продукти). Рекомендується вживати рибу тричі на тиждень. Зменшувати в
раціоні кількість жирів, особливо тваринного походження. Обмежувати
продукти, багаті на холестерин. Менше вживати цукру (60г/добу) і
продуктів, що його містять.
Таблиця 7

Продукти харчування з високим вмістом необхідних мікроелементів.

Калій Абрикоси, курага, урюк. ізюм, чорна смородина,
чорнослив, картопля, гарбуз, буряк, редька
Кальцій Молоко, сир, йогурт, інші молочні продукти
(нежирні), риба та рибопродукти
Магній Гречка, пшоно, овес, горох, соняшник, петрушка,
хрін, гарбуз, картопля, буряк


Раціональна дієтотерапія дозволяє зменшити рівень АТ у хворих з
м’якою гіпертензією тією ж або навіть більшою мірою, ніж монотерапія
антигіпертензивними препаратами. Так, в дослідженні DASH дотримання
хворими низькосольової дієти, що містить фрукти, овочі та продукти з
низьким вмістом жирів, дозволило досягнути зниження АТ у пацієнтів з АГ
на 11,4/5,5 мм рт. ст. Нижче наводяться основні компоненти цієї дієти
(табл. 8).
Надмірне вживання алкоголю сприяє підвищенню АТ та викликає
резистентність до антигіпертензивної терапії. Вживання алкоголю не
повинно перевищувати 30 мл етанолу на добу для чоловіків і 15 мл – для
жінок.
25

Таблиця 8
Харчові компоненти DAS H-дієти

Вид їжі Приклади
Злаки та зернові продукти Цільний пшеничний хліб, хліб грубого
помолу, крупи та рослинні волокна,
вівсяна крупа
забезпечує енергією та рослинними
волокнами
Овочі Помідори, картопля, морква, горох, гарбуз
(кабачок); брокколі, ріпа, листова
капуста,овочевий суп, шпінат, квасоля
(боби)
джерела калію, магнію і волокон
Фрукти Абрикоси, банани, фініки, виноград,
апельсин, грейпфрути, манго, диня,
персики, сливи (чорнослив), родзинки,
суниця і мандарини
джерела калію, магнію та волокон
Продукти з низьким вмістом Знежирене або 1% молоко, знежирена
жиру та знежирені продукти сироватка або йогурт, частково знежирений
сир
Багаті джерела кальцію та білків
М’ясо, домашня птиця, риба Брати тільки пісне, вилучити жир,
тушкувати або варити, але не жарити,
знімати шкіру з птиці
багате джерело білків і магнію
Горіхи, боби, насіння М игдаль, фундук, арахіс, грецький горіх,
насіння соняшнику
джерело енергії білків і волокон

При наявності високого ступеню нікотинової залежності у хворого на
АГ доцільне призначення препаратів нікотинозамісної терапії. Жувальна
гумка Nicorette 2 мг з нейтральним або м‘яким присмаком рекомендується
особам, що випалюють до 25 сигарет на добу, а 4 мг - тим, хто щодня
випалює понад 25 сигарет.


МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ
Препарати першої лінії:
діуретики
бета-адреноблокатори
інгібітори АПФ
антагоністи кальцію тривалої дії
антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ
26


Альтернативою препаратам першої лінії є низькодозові комбінації
двох препаратів.
Препарати другої лінії:
альфа1 -адреноблокатори
алкалоїди раувольфії
центральні ? 2-агоністи (клонідін, гуанабенз, гуанфацин,
метилдопа)
прямі вазодилататори (гідралазин, міноксиділ)
Нові антигіпертензивні препарати:
агоністи імідазолінових рецепторів (моксонідін, рилменідін)

ПЕРЕЛІК АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ПРЕПАРАТІВ
Д І У Р Е Т И К И широко застосовуються як препарати першої лінії .
Доведено, що тіазидові діуретики запобігають розвитку серцево-судинних
ускладнень при АГ, особливо мозкового інсульту. Основними особливостями
артеріальної гіпертензії, які потребують призначення діуретиків або на тлі
яких діуретики більш ефективні, є:
- похилий вік;
- ізольована систолічна гіпертензія;
- затримка рідини та ознаки гіперволемії (набряки, пастозність);
- супутня серцева недостатність (петльові діуретики);
- супутня ниркова недостатність (петльові діуретики);
- остеопороз;
- гіперальдостеронізм (спіронолактон).
Діуретики знижують тиск завдяки зменшенню реабсорбції натрію та води,
а при тривалому застосуванні – зниженню судинного опору, що є основою їх
антигіпертензивного ефекту. Найбільш прийнятними для лікування
артеріальної гіпертензії є тіазидові та тіазидоподібні діуретики.
Призначаються у невеликих дозах (наприклад, гідрохлортіазид – 12.5 мг
на добу щоденно, індапамід 1,5 або навіть 0,625 мг). Збільшення дози значно
підвищує імовірність побічних явищ. Тривалість дії гідрохлортіазиду – 12–18
годин, тому він може призначатися один раз на добу, а хлорталідон, який має
пролонговану дію, – один раз на 2 – 3 доби. Для попередження втрати калію
рекомендується тіазидові діуретики комбінувати з калійзберігаючими
препаратами (амілорід, тріамтерен) або з антагоністами альдостерону
(верошпірон), крім тих випадків, коли діуретики призначаються в низьких
дозах (6,5–12,5 мг/добу) або в комбінації з інгібітором АПФ.
Петльові діуретики (фуросемід, буметанід, етакринова кислота) застосо-
вуються для лікування АГ при наявності ниркової недостатності, що
супроводжується підвищенням креатиніну крові до 2.5 мг/дл (220 мкмоль/л) і
вище, а також у хворих із серцевою недостатністю, коли тіазидові діуретики
27


неефективні. Основні негативні ефекти діуретиків – гіпокаліємія та
несприятливий вплив на обмін глюкози та ліпідів. Винятком є індапамід та
індапамід-ретард, який не справляє негативного впливу на вуглеводний та
ліпідний обмін.
Таблиця 9
Діуретики
Середні Частота
Назва дози прийому
Примітка
препарату (мг на на добу
добу)
Тіазидові діуретики
Бендрофлуметазид 2,5–5 1 Більш ефективні для
Бензотіазид 12,5–50 1 лікування гіпертензії, ніж
Гідрофлуметазид 12,5–50 1 петльові діуретики за
Гідрохлортіазид 12,5–50 1 виключенням хворих з
Метиклотіазид 2,5–50 1 креатиніном >220 ммоль/л
Політіазид 1–4 1 (2,5 мг/дл).
Трихлорметіазид 1–4 1
Хлортіазид 125–500 1
Циклотіазид 1–2
Тіазидоподібні діуретики
Клопамід 10–60 1
Індапамід 1,25–2,5 1
Квінетазон 25–100 1
Метолазон 0,5–5 1
Хлорталідон 12.5–100 1
Петльові діуретики
Буметанід 0,5–2 1–2 При лікуванні хворих з
Етакринова 25–100 1–2 нирковою чи серцевою
кислота недостатністю можуть
Торасемід 2,5–10 1–2 застосовуватись більші
Фуросемід 20–80 1–2 дози
Калійзберігаючі діуретики
Амілорід 5–10 1–2 Не застосовувати, якщо
Спіронолактон 25–50 2–3 креатинін сироватки
Триамтерен 50–100 1–2 плазми >220 ммоль/л
(2,5 мг/дл)

БЕТ А-АД РЕНОБЛ ОКАТ ОРИ. Препарати цієї групи також сприяють
зниженню серцево-судинної захворюваності та смертності. Вони, на відміну
від препаратів інших груп, запобігають розвитку фатальних та нефатальних
порушень коронарного кровообігу у хворих, які перенесли інфаркт міокарда.
28


Таблиця 10
Бета-блокатори
Середні дози Частота
Назва
(мг на прийому
препарату
добу) на добу
Кардіоселективні
Не мають внутрішньої
симпатоміметичної активності
Атенолол 25–100 1–2
Бетаксолол 5–20 1
Бісопролол 2,5–10 1
Метопролол 50–100 2
Небіволол 2,5–5 1
З внутрішньою
симпатоміметичною
активністю
Ацебутолол 200–800 2
Талінолол 150–600 3
Целіпролол 200–400 1
Некардіоселективні
Не мають внутрішньої
симпатоміметичної активності
Надолол 40–120 1
Пропранолол 20–160 2–3
Тимолол 20–40 2
З внутрішньою
симпатоміметичною
активністю
Алпренолол 200–800 4
Картеолол 2,5–10 1
Окспренолол 20–160 2–3
Пенбутолол 10–40 1
Піндолол 10–40 2
З альфа-блокуючою здатністю
Карведілол 12,5–50 1
Лабеталол 200–1200 2

Бета-адреноблокаторам слід надавати перевагу за наявності таких
особливостей хворого:
- молодий та середній вік;
- ознаки гіперсимпатикотонії (тахікардія, високий пульсовий тиск,
гіперкінетичний гемодинамічний синдром);
- супутня ішемічна хвороба серця (стенокардія та інфаркт міокарда);
- супутня передсердна та шлуночкова екстрасистолія та тахікардії;
29


- гіпертиреоз;

<< Предыдущая

стр. 4
(из 13 стр.)

ОГЛАВЛЕНИЕ

Следующая >>